Минулої осені держава оголосила, що створює в Україні «армію», для якої пропонують не виконання бойових задач, а суспільно корисні роботи із мінімальною зарплатою. Сьогодні «Армія відновлення» допомагає військовим, переселенцям, літнім людям та школярам в 18 областях України, а держава вже заплатила їм понад 173 мільйони гривень. «Армією відновлення» влада назвала суспільно корисні роботи з відбудови країни під час дії воєнного стану. Цей проєкт розпочався торік у жовтні з Сумської та Чернігівської областей. Від початку роботи і станом на 7 червня Державний центр зайнятості видав понад 29,2 тисяч направлень на суспільно корисні роботи для безробітних, із початку 2023 їх було 25,6 тисяч. Зараз працюють понад 6,3 тисячі людей у 18 регіонах України.
Отримати строковий контракт на роботу, окрім безробітних, можуть самозайняті особи, працівники підприємств за згодою керівництва, а також люди, що ведуть власне сільське господарство, студенти вишів, професійно-технічних навчальних закладів. Та зараз у цьому проєкті задіяні насамперед безробітні, говорить заступниця директора департаменту — начальниця управління реалізації активних програм зайнятості Державного центру зайнятості Олена Мельник:
— Найбільше безробітних залучено в Полтавській, Харківській, Донецькій, Київській та Чернігівській областях. Наприклад, місцеві органи влади Донецької області утворили хаби не на самій території регіону (а в різних містах України. — Ред.), де надають допомогу постраждалим, облаштовують їм місця перебування, забезпечують одягом та їжею. До роботи долучають переселенців.
Що буде робити «Армія відновлення», залежить від потреби конкретної громади. На прикордонних територіях та в прифронтових зонах відновлюють та прибирають руйнування, розчищають завали, працюють в центрах розміщення ВПО, розвантажують гуманітарну допомогу, фасують та доправляють її. У більш безпечних регіонах орієнтуються на послуги для людей, пояснює Олена Мельник:
— Наприклад, на Сумщині, Чернігівщині та Харківщині йдеться про роботи із облаштування фортифікаційних споруд, допомогу військовим у ритті окопів, бліндажів і відновленні укриттів.
У регіонах, де немає «Армії відновлення», безробітні працюють на громадських роботах. Наприклад, у Луганській та Хмельницькій областях плетуть сітки, фасують і видають гуманітарну допомогу, шиють на потреби ЗСУ, готують їжу та консервацію для військових.
Місцеві органи влади формують замовлення для центру зайнятості, скільки і які помічники із «Армії відновлення» їм потрібні. Вони мають обґрунтувати потребу залучити нових тимчасових працівників, розказати, де і що вони робитимуть, скільки на це знадобиться часу. За потреби надають критерії для відбору за віком чи професією. Потім ці люди йдуть працювати на підприємства чи в підпорядкування органів місцевого самоврядування. А от зарплату їм виплачує Державний центр зайнятості через свій фонд, говорить Олена Мельник:
— На учасників робіт поширюється трудове законодавство, з ними укладають трудові договори. Період участі у таких роботах зараховується до трудового та страхового стажу. Оплата праці має бути не нижче ніж мінімальна заробітна плати за повний місяць роботи (6700 грн без вирахування податку, на руки отримують 5393,5 грн. — Ред.). Видатки на оплату праці учасників за 2022—2023 роки становлять 173,1 мільйона гривень, із них у 2023 році — 149,3 млн грн.
Також, окрім оплати праці учасникам робіт, служба зайнятості відшкодовує роботодавцям ще й видатки на оплату 22% єдиного внеску. Але якщо в організатора робіт є можливість доплатити, наприклад за інтенсивність, то він може це зробити.
Участь в «Армії відновлення» добровільна. Хтось потрапляє на суспільно корисні роботи після невдалих пошуків вакансії за спеціальністю, а інші відразу пристають на ці пропозиції. У деяких громадах, за словами Олени Мельник, навіть є черга із охочих та залучають клієнтів центру зайнятості:
— Якщо є фізичні навантаження, то людині, якій не можна виконувати важкі роботи, підберуть посильний для неї вид діяльності.
Працюють переважно жінки
У Вільхуватській ОТГ на Харківщині зараз працює 16 людей із «Армії відновлення». Це переважно місцеві жінки із середньою чи середньою спеціальною освітою, говорить начальник військової адміністрації ОТГ Євген Шаповал:
— З чоловіками складніше, бо вони мають проходити медкомісію у військкоматі, а до цього вони ставляться не дуже відповідально. Працюють жінки там, де дозволяє безпекова ситуація. Наприклад, у Федорівці — троє, ще троє — в Чорному, двоє — у Вільхуватці, а інші — в Приколотному, яке де-факто стало центром громади.
Територіальна громада була в окупації до 11 вересня, у ній є руйнування, але не такі масштабні, як в Ізюмі чи Куп’янську. Та брак робочих рук, які б допомогли розібрати завали та відбудувати зруйноване, був відчутний, говорить Євген Шаповал:
— До повномасштабного вторгнення у громаді було шіст тисяч людей, зараз — 2755, населення скоротилось більше ніж вдвічі. Частина людей виїхала до країни-агресора, інші — хто куди.
Робочий день у працівників «Армії відновлення» у Вільхуватській ОТГ триває 8 годин — із восьмої до четвертої. Переважно це роботиз упорядковання, пояснює Євген Шаповал:
— Ми, коли вирішили взяти участь у проєкті «Армія відновлення», то насамперед орієнтувались на те, що ці люди будуть допомагати нам з благоустроєм території. Можливості нашого бюджету обмежені, але «Армія відновлення» нам дуже-дуже допомагає. Вони прибирають територію, косять, розгрібають завали зруйнованих будинків, працюють там, де це можна зробити руками і дозволяє безпекова ситуація. Також залучаємо цих людей для підсобних робіт під час будівництва ЦНАПу. Я вважаю, що для сільських рад, військових адміністрацій в першу чергу потрібна допомога в благоустрої і відновленні.
Учителі в «Армії»
Досвід співпраці «Армії відновлення» з волонтерськими організаціями є в Запорізькій та Харківській областях. Одна із таких — БФ «Жовта допомога» із Харкова, якій вдалося залучити до роботи 41 людину із «Армії відновлення». За словами керівника проєктів БФ Віталія Багричева, серед працівників є і кваліфіковані педагоги від 22 до 59 років:
— Ми працюємо за багатьма напрямками. Є і дитячі центри розвитку, і навчання дітей, і допомога самотнім стареньким людям та населенню з деокупованих територій. Найбільша кількість людей із «Армії відновлення» працює в «Місцях спокою» — це наші центри розвитку та навчання дітей від 3 до 14 років. Там вивчають математику, українську та англійську мови, є у нас заняття з вокалу, розвиваючі заняття та підготовка до школи, з дітьми працює психолог, також там приймають лікар та юрист. І ось якраз за допомогою «Армії відновлення» ми знайшли людей з педагогічною освітою, які працюють з дітьми з Харкова та деокупованих територій.
Арттерапевти, психологи, вчителі математики, української та англійської мов, молодших класів працюють у трьох «Місцях спокою» у Харкові та двох в області — у Чугуєві та Балаклії. На такі суспільно корисні роботи вийшли не тільки місцеві, а й переселенці, говорить Віталій Багричев:
— Одне «Місце спокою» у Харкові розташоване в гуртожитку, де мешкають люди із деокупованих територій, Куп'янська та Дворічної. Туди приїхало багато дітей, тому ми і відкрили там дитячу кімнату. Зробили це, щоб дорослі могли спокійно залишати дітей і працювати. І частину цих дорослих вдалося залучити до «Армії відновлення».
Також вони допомагають самотнім літнім людям, які не можуть самі про себе піклуватись: двічі на тиждень приїжджають до стареньких, привозять гарячі обіди, допомагають по господарству. Замінили собою соціальних працівників.
Волонтерка Юліана Паутова працювала з «Жовтою допомогою» ще до повномасштабного вторгнення, спочатку в онлайн-приймальні, а потім — з людьми. Зараз вона представниця «Армії відновлення».
Після 24 лютого 2022-го Юліана разом з колегами збирала команду однодумців, які б допомагали постраждалим від війни. Довгий час вони займались гуманітарною допомогою, розвозили гарячі обіди та працювали з дітьми. І все це безплатно. Але дедалі складніше було мотивувати людей відповідально і стабільно виконувати свою роботу, говорить Юліана:
— Потрібна була фінансова мотивація, адже потрібно було нам за щось жити. Іноді було страшно, що класна людина до нас долучилась, та якщо вона знайде роботу, то покине нас. І нам буде дуже-дуже важко. Але з'явилася така програма, і ми змогли підвищити рівень занять для дітей, підвищити контроль та якість прийому населення. Команда стала сильнішою, якщо колись хтось працював день чи два на тиждень, то зараз вони готові працювати шість.