Традиційно в перші березневі дні в суспільстві активізуються теми так чи інакше пов’язані з Міжнародним жіночим днем.
Згідно з останніми даними, Україна посідає 59 місце з-поміж 153 можливих у рейтингу The Global Gender Gap Report Всесвітнього економічного форуму. У ньому враховано економічну участь та можливості залучення жінок в політичне життя країни, а також доступність освіти та медичного обслуговування.
Сьогодні для України, як і в багатьох інших країн світу, важливою є тема забезпечення рівних прав для жінок та чоловіків у сфері праці. Свобода від дискримінації – одне з основних прав людини, необхідних для вільного вибору працівником місця роботи, повноцінного розвитку власних можливостей й отримання гідної оплати.
Чи можемо ми стверджувати, що на ринку праці є гендерна рівність?
Згідно з даними досліджень Міжнародної організації праці, у світі немає жодної країни, де б жінки заробляли стільки ж, скільки чоловіки, але слід зазначити, що найбільших успіхів у подоланні гендерної нерівності досягли країни Північної Європи.
Чинним законодавством України передбачено, що держава гарантує громадянам захист від дискримінації у сфері зайнятості, зокрема за ознаками статі. Жінкам та чоловікам, які звертаються до державної служби зайнятості, надаються однакові послуги. В інформації про вакансії забороняється пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам (за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі).
Однак уже під час першої співбесіди роботодавець нерідко запитує про наявність дітей, про наміри жінки народити дитину, не вважаючи це порушенням норм закону. Проблемою для багатьох роботодавців є також перебування жінки у відпустці по догляду за дитиною. Пояснення, з одного боку, цілком логічне: бізнес надто мобільний і за час, який жінка перебувала вдома, багато чого змінилося. Тому нерідко жінці після декретної відпустки пропонують іншу посаду, подекуди з меншою заробітною платою. Керуючись стереотипом про те, що працівнику з дитиною не надто «раді», маючи страх зовсім втратити посаду (бо попереду можливі лікарняні), жінка погоджується на роботу всупереч власним інтересам…
Хочеться вірити, що чергове святкування Дня жінок принесе не лише красиві слова й квіти, а й усвідомлення суспільством необхідності змін.
Роботодавці не повинні дивитись на права жінок виключно крізь призму фінансових витрат. Лише усвідомивши важливість розвитку вітчизняного трудового потенціалу (представників як жіночої, так і чоловічої статі), країна може вважатися цивілізованою.