Права та пільги

ЛЮДЯМ З ІНВАЛІДНІСТЮ: ВИБІР ПРОФЕСІЇ

Врахування особливостей захворювань, що спричинюють інвалідність при підборі професії та місця роботи

 

При підборі професії та місця роботи – враховуємо особливості захворювання, що спричиняє інвалідність.

1. Сенсорні порушення – зорові, слухові, мовні. Ці розлади обмежують здатність до орієнтації або комунікації, а отже – до деяких видів трудової діяльності. Такі порушення роблять, зазвичай, недоступними для людей деякі професії (водія – для незрячих, диспетчера – для осіб із порушенням мовлення або слуху тощо). Але в більшості випадків обмеження можуть бути частково компенсовані шляхом підбору підходящої професії та місця роботи, а також через облаштування робочого місця додатковими засобами, що компенсуватимуть сенсорне порушення (звуковими – для незрячих, візуальними – для нечуючих тощо).

Якщо порушення є неповним, але хвороба може прогресувати, рекомендовано види робіт, що не перевантажуватимуть відповідний аналізатор і запобігатимуть розвитку захворювання (наприклад, при глаукомі рекомендовано роботи з невеликим фізичним і зоровим навантаженням та доброю освітленістю робочої зони).

2. Порушення внутрішніх органів та метаболізму – кровообігу, дихання, травлення, ендокринної, нервової, сечостатевої систем тощо. Такі порушення знижують здатність переносити певні фізичні та нервово-психологічні навантаження. Цим працівникам необхідний певний режим праці, відпочинку, харчування. Рекомендовано обмеження навантажень, відсутність шкідливих умов праці, що можуть спричинити розвиток захворювання. Ці порушення можна компенсувати шляхом підбору професії та роботи із відповідними до потреб людини умовами, режимом праці, забезпеченням механічними пристосуваннями для полегшення фізичних навантажень тощо.

Для цієї категорії людей з інвалідністю важливо підібрати не лише професію, а й конкретне місце роботи. Наприклад, для інженера з охорони праці із виразковою хворобою шлунку (ускладнений перебіг) є непідходящою робота в гарячому цеху, на більшості хімічних виробництв, де можлива дія токсичних речовин. Або, скажімо, людям із діабетом потрібні короткі перерви в роботі для того, щоб харчуватися частіше, аніж це роблять інші працівники. Проте ці люди можуть працювати за своєю спеціальністю за умови створення їм можливості дотримання спеціального режиму харчування та дієти.

3. Порушення опорно-рухової системи – деформації кінцівок і хребта, обмеження рухливості кінцівок, хвороби кістково-м’язової системи. Ці порушення призводять до обмежень у переміщенні та фізичних навантаженнях під час роботи. Наприклад, для людини у візку, професії, що передбачають вільне переміщення робочою зоною, будуть доступними після створення архітектурних умов та наявності необхідних механічних пристроїв, які допоможуть у пересуванні. Переміщення вантажів можливе лише у разі механізації або автоматизації цих процесів, а робота, що потребує виконання у різних робочих позах – за наявності відповідних пристроїв, які компенсуватимуть напруження певних груп м’язів тощо.

Працевлаштування людей із цієї групи навіть на підходящі професії у більшості випадків є найскладнішим і потребує спеціальних заходів з організації робочого місця. Це може бути облаштування пандусів, забезпечення спеціальними робочими кріпленнями, модифікація та індивідуальне пристосування пристроїв управління, оснащення спеціальними механізмами полегшення праці або просто забезпечення перерозподілу функцій між цією особою та іншими фахівцями.

4. Людям із розумовою відсталістю недоступні професії, що мають більш високу інтелектуальну складову. Проте ці працівники можуть дуже ефективно виконувати якусь фізичну роботу, якщо її інтелектуальний компонент доступний для них. Йдеться не лише про найпростіші професії, а й у багатьох випадках – про роботи з устаткуванням та інструментом. Адже прості інтелектуальні завдання такі люди виконувати можуть – здебільшого вони вміють читати, робити прості підрахунки, запам’ятовувати виробничі інструкції, підтримувати розмову. Також дефіцит інтелектуальних функцій може бути компенсовано правильним підбором роботи або виключенням із виробничих завдань щодо кожної конкретної посади непосильної для цієї особи інтелектуальної складової.

5. Розлади психіки та поведінки. Це дуже загальна група зовсім різних розладів: шизофренія, афективні (маніакальні та депресивні) розлади, психопатоподібні розлади, зміни цілеспрямованої активності тощо. Навіть у межах одного діагнозу (наприклад, шизофренії) прояви розладу у різних людей можуть бути дуже різними. Всупереч поширеній думці, рівень інтелекту у більшості з цих людей вищий за середній, а отже їм підходить і ретельно підібрана розумова робота.

У працівників із такими розладами можуть бути періоди ремісії (зникнення проявів симптомів) та «зриви». Для більшості представників цієї групи не рекомендовані монотонні роботи, а також такі, що потребують емоційного напруження, відповідальності. Проте за умови правильного підбору професії та створення підходящої робочої обстановки, ці люди можуть бути ефективними працівниками.

Слід зазначити, що в межах одного виду розладів можливі різні ступені порушень та різні характеристики конкретних людей. Наразі працездатність людей з інвалідністю – незалежно від того, чи є особа інвалідом із дитинства чи набула інвалідності пізніше – тісно пов’язана з тим, якою мірою вони пристосувалися до інвалідності та здатні жити самостійно.

 

Умови праці, важливі при підборі роботи

При підборі роботи важливо враховувати умови праці  що передбачає професія, а також умови праці на конкретному робочому місці. Їх слід оцінювати з огляду на  наявні функціональні обмеження чи стан здоров’я.

1. Санітарно-гігієнічні чинники

– робота на відкритому повітрі, у приміщенні, в умовах побутового мікроклімату;

– повітря: температура, вологість, швидкість руху, кондиціонування;

– шкідливі умови праці: наявність алергенів, промислового пилу, токсичних речовин, речовин подразнюючої дії, іонізуючої радіації, джерел інфрачервоного випромінювання, електромагнітного поля, вібрації;

– освітлення, шум.

2. Прийнятний ступінь нервово-психологічного напруження

– складність дій, дефіцит часу, відповідальність та емоційне навантаження, прийняття рішень в умовах обмеженого часу тощо;

– виконання простих або складних дій за індивідуально складеним планом.

3. Прийнятне фізичне навантаження

– гранична разова вага вантажу, що піднімається;

– фізичне навантаження протягом робочої зміни;

– кількість рухів за годину.

4. Інтелектуальне навантаження

5. Час роботи та відпочинку

– тривалість робочого дня, робота у нічні зміни, у кілька змін;

– вимоги до нормованості робочого дня, часу роботи;

– задана ритмічність трудового процесу (зокрема, робота на конвеєрі);

– перерви на харчування, лікувальні процедури, прийом ліків тощо;

– ділові поїздки протягом робочого дня, відрядження.

6. Специфічні та небезпечні умови праці

– робота на висоті;

– обслуговування механізмів, що рухаються;

– робота серед потенційних джерел підвищеного травматизму.

7. Робоча поза

– вільна, вимушена, постійна, зручне положення корпусу та кінцівок;

– праця пов’язана з тривалою ходьбою;

– допустимий нахил корпусу: кут, частота;

– різкі повороти, нахили голови.

8. Психофізіологічні чинники

– точність координації рухів;

– увага: тривале зосередження, швидке переключення;

– напруження зору, слуху, зорове, слухове навантаження;

– тривалість мовного та дихального навантаження.

9. Форма організації праці

– індивідуальна, робота в колективі (без обмежень або зі сприятливим психологічним кліматом), надомна робота;

10. Транспортна доступність

– транспортна доступність місця роботи: зручність, тривалість поїздок на роботу і з роботи.

Приклади факторів виробничого середовища, що протипоказані для людей з інвалідністю, наведено в табл.1.

Таблиця 1.Приклади факторів виробничого середовища, протипоказаних для різних груп людей з інвалідністю

Категорії інвалідів	Групи інвалідів	Фактори, протипоказані для інвалідів
Інваліди з ураженням опорно-рухового апарату	Інваліди із захворюваннями верхніх та нижніх кінцівок, хребта, які користуються інвалідними візками	Низькі температури, протяги та перепади температур, робота з токсичними речовинами
Інваліди с захворюваннями органів зору	Незрячі (сліпі)	Виробничий шум, локальна вібрація, охолодження рук
	Слабкозорі унаслідок: Сильної короткозорості, відшарування сітчатки помутніння роговиці, трахоми тощо; переродження сітчатки, атрофії зорових нервів тощо; глаукоми; відсутність або сліпота одного ока (друге око є здоровим)	Вібрація, пил, водяні випаровування Токсичні речовини Вібрація, теплове випромінювання, токсичні речовини Наждачний пил, стружка та інші матеріали, що утворюються при обробці металу та інших матеріалів
Інваліди із захворюваннями органів слуху	Вестибулярна дисфункція	Навантаження на вестибулярний аналізатор, шум, вібрація, знижена і підвищена температура
	Хронічні захворювання середнього вуха	Запиленість, підвищена вологість, знижена і підвищена температура, підвищений рівень шуму
Інваліди унаслідок внутрішніх захворювань	Інваліди із захворюваннями органів дихання (крім туберкульозу)	Токсичні речовини, пил
	Інваліди із захворюваннями серцево-судинної системи	Токсичні речовини, пил, шум, вібрація, електромагнітні випромінювання, параметри мікроклімату, що відрізняються від стандартних
	Інваліди із захворюваннями шлунково-кишкового тракту та сечостатевої системи	Токсичні речовини, параметри мікроклімату, що відрізняються від стандартних

 

Певні професії мають схожі умови праці незалежно від місця роботи. Наприклад, нотаріус завжди працює в офісі, а верстатник – в умовах промислового цеху (проте й тут на різних підприємствах можуть бути певні відмінності щодо умов праці – перепадів температури, запиленості, роботи зі шкідливими матеріалами тощо). Але представники багатьох однакових професій можуть мати робоче місце у зовсім різних умовах, причому у деяких випадках ці умови можуть бути непідходящими для певного працівника. Приміром, бухгалтер може працювати в конторі підприємства із високою запиленістю (наприклад, заводу залізобетонних конструкцій). Фахівцю із захворюванням органів дихання (наприклад, із бронхіальною астмою) бажано уникати такого місця роботи, проте він зможе працювати бухгалтером в умовах звичайного міського офісу. Тобто, в одній, тій самій професії на різних робочих місцях виробничі умови можуть перешкоджати або не перешкоджати роботі людини з інвалідністю. Тому визначення умов праці для людини з інвалідністю – справа індивідуальна.

Обмеження, які слід враховувати при підборі професії

Вітчизняне законодавство не містить прямої заборони на працю за певними професіями або роботами для людей з інвалідністю.

Однак від кандидатів на окремі роботи вимагається проходження медичного огляду, який має підтвердити певний рівень здоров’я. Це, фактично, унеможливлює працевлаштування за цими професіями людей з інвалідністю або із певними видами інвалідизуючих захворювань. Наприклад, незрячого не допустять до роботи водія, а людина, яка має інвалідність внаслідок туберкульозу легень, не може бути зайнята у харчовій промисловості тощо. Проте таких законодавчо встановлених обмежень небагато й вони належать, переважно, до робітничих професій із важкими та шкідливими умовами праці та робіт, що потребують професійного добору. Всі інші професії є потенційно доступними для людини з інвалідністю.

Обмеження для конкретної людини з інвалідністю може бути зафіксовано в її індивідуальній програмі реабілітації, складеній у МСЕК.

При підборі роботи роботодавці мають ознайомитися із програмою реабілітації. Слід зауважити, що індивідуальна програма реабілітації має рекомендаційний характер (п.5 Положення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 р. №83). Інвалід може відмовитися від тих чи інших видів, форм і обсягів реабілітаційних заходів або від реалізації програми в цілому. Водночас, якщо за висновком МСЕК пропонована робота протипоказана конкретній людині з інвалідністю, то укладати з нею трудовий договір власник або уповноважений ним орган не має права (ч. 6 ст. 24 КЗпП). У цьому разі не ураховується навіть згода самого працівника виконувати цю роботу. Невиконання зазначеної норми розцінюється як порушення законодавства про працю і є підставою для накладення адміністративного штрафу на винну посадову особу в розмірі від 15 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1 ст. 41 Кодексу про адміністративні правопорушення). Тому при прийнятті на роботу інваліда останній обов’язково має подати висновок МСЕК.

Якщо роботодавець має сумніви, чи може людина працювати на певному робочому місці, то він може спрямувати особу до МСЕК для відповідного висновку.

Див.: «Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій», затверджений наказом МОЗ №246 від 21.05.2007 р., «Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі», затверджений наказом МОЗ та Держнаглядохоронпраці від 23.09.1994 р., «Перелік захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами», затверджений наказом МОЗ №299 від 24.12.1999 р. та інші подібні нормативні документи.