Насправді «робота» - це другий запит від переселенців, звісно, після запиту «житло».
Команда служби зайнятості розуміє, що після всього, що довелося пережити через війну, нова робота працює як психотерапія, як повернення маленької частини життя, яке відтепер поділене на «до» і «після».
Маємо багато історій працевлаштування українців, яким довелося поїхати за сотні кілометрів від дому. Кожна з історій по-справжньому унікальна. Хтось працює за фахом, комусь доводиться перекваліфікуватися нашвидкуруч, хтось буквально погоджується з першої хвилини на будь-яку роботу, аби працювати і бути при ділі.
Робота сьогодні - без перебільшення - зброя, наш економічний фронт! Це сплачені вчасно податки, це зарплата, це реальна підтримка наших героїв на передовій.
Вікторія Демчук, Краматорськ, Донеччина.
25 лютого жінка мала святкувати ювілей, натомість довелося тікати з рідного міста і вивозити рідних до Луцька.
У Луцькому центрі зайнятості Вікторії запропонували роботу за фахом. Нині вона швачка на місцевому підприємстві, яке спеціалізуються на спецодязі. Досвід у пошитті різних речей має великий, адже майже все життя працювала кравцем в ательє та на підприємствах. Знає добре всі етапи виготовлення речей.
На жаль, улюблену специфіку цієї сфери Вікторії довелося залишити. Адже вдома, в Краматорську, вона виготовляла чудові дитячі іграшки на замовлення. Пані Вікторія шила, а її сестра розмальовувала та доробляла дрібні деталі.
Сьогодні Вікторія з вірою в Перемогу чекає того часу, коли зможе вдома пошити першу іграшку для малечі. І працює для цього не покладаючи рук.
Юлія Нікіфорова, Попасна, Луганщина.
Сьогодні Юля живе і працює в Сколе. Вона наша клієнтка і навіть наша випускниця.
У Сколівському центрі зайнятості Юлія розповіла, що в 2019 році отримала фах кухаря у Луганському центрі професійно-технічної освіту, таку ж роботу шукала зараз.
Кухар - одна із топових вакансій служби, тому нова робота знайшлася. Радник влаштував співбесіду, спочатку телефоном, потім - наживо. Віднедавна Юля працює кухарем у готельно-ресторанному комплексі в Сколівському районі.
Брати Віктор та Василь Місюри, Ірпінь, Київщина.
Брати Мисюри Віктор і Василь приїхали на Рівненщину Ірпеня Київської області. В пошуках порятунку від війни і з надією на нову роботу. Душа в обох лежить до ковальства. Переселенці зупинилися у своїх гощанських родичів, а згодом звернулися до Гощанської районної філії Рівненського обласного центру зайнятості.
Гоща славиться своїм навчальним відділенням при Центрі профтехосвіти, де готують майстрів-ковалів ручного кування. Кілька місяців навчання, цікавого досвіду, перших виробів. Хлопці не лише вчилися, а й вступили до ТРО.
Сьогодні брати мріють про власну кузню. Професію вони опановували «з нуля», але перші їхні вироби вже готові - ковані сокири, коцюби та інший сільськогосподарський інвентар. А на замовлення гощанської громади, для вшанування загиблих воїнів, ковалі виготовляють металеві ковані підставки для квітів на меморіальні дошки. Також допомагають волонтерам: будівельні скоби для бліндажів, буржуйки, пластини до бронежилетів та саперні лопати.
Усі актуальні пропозиції роботи тут:https://www.dcz.gov.ua/userSearch/vacancy
і в телеграм-каналі служби: https://t.me/worknowdcz
Радимо підписатися на розсилку вакансій за галуззю та регіоном.
Робота є. Знайдемо роботу разом!