8 березня – гарний привід подискутувати про забезпечення рівних можливостей чоловіків та жінок у сфері зайнятості. Чому? Тому що виклики у цій сфері зростають. У всьому світі відсоток жінок, які беруть працюють, зменшується, передає сайт Catalyst. Менше половини жінок у світі (47,7%) у 2019 році брали участь у трудовому процесі проти 50,9% у 1990 році.
Серед 500 найбільших компаній світу лише у 33-х з них посади CEO займали жінки. Ми ще не змогли повністю подолати існуючі гендерні бар’єри. Приміром, все більше жінок отримують вищу освіту, але розрив в оплаті праці досі зберігається. «Освіта не є основною причиною зниження рівня зайнятості та нижчої зарплати жінок, скоріше жінки не отримують однакових професійних вигод за наявність освіти, як чоловіки», – визнають гіркий факт експерти Міжнародної організації праці.
Старі й нові ризики
Такі тенденції викликають занепокоєння. Жінки не розглядаються роботодавцями як конкурентоздатні учасники ринку праці, зокрема, через народження дітей. І чим молодшим є вік дітей, тим менші шанси на працевлаштування матері. Фахівці МОП описали це явище так: матері розраховуються за материнство зменшенням грошового доходу, тоді як батьки отримують надбавку до зарплати. Репродуктивна праця не цінується належним чином і не полегшується для жінок. Так, за останні 20 років кількість часу, який чоловіки витрачають на хатні обов’язки, зросла «аж» на 8 хвилин на день.
Окрім того, надмірні захисні заходи стосовно умов праці жінок також мали дискримінаційні ефекти (наприклад, заборона працевлаштування осіб жіночої статі за так званими чоловічими професіями).
Технологізація життя повинна була б зменшити різницю у можливостях працевлаштування незалежно від вроджених ознак, зокрема, й від статі. Але в сфері цифрової економіки диспропорції не зникають самі по собі. Примітно, що лідерські позиції в ІТ-сфері досі займають саме чоловіки, адже досі існує стереотип, що жінки відстають від чоловіків у технічних навичках, підкреслюють аналітики з McKinsey Global Institute.
Найближче майбутнє не дозволяє пророкувати безхмарні перспективи для жіночої частини робочої сили. Серед глобальних ризиків – військові конфлікти, поширення епідемій та фінансова криза, яка призведе до скорочення зайнятості в бюджетному секторі. Ці проблеми впадуть на плечі жінок, послабивши їх участі у зайнятості.
Інші тренди
Хоча жінок часто називають «кращою половиною людства», проте насправді далеко не у всіх країнах вони становлять половину трудового потенціалу. Приміром, середній показник зайнятості жінок навіть у країнах ЄС становить лише 48,3%. В Україні ж показник зайнятості жінок вищий. І це не єдиний параметр, за яким становище жінок в Україні відрізняється від становища жінок в інших державах світу. Звернімо увагу на відмінності:
1) У світі в неформальному секторі економіки (особливо в незаможних країнах) переважають жінки. В нашій країні 1,4 млн жінок працюють неофіційно порівняно з 2 млн чоловіків.
2) Досвід інших країн вказує, що жінки надмірно представлені у галузях, які, найімовірніше, зазнають впливу автоматизації. Та відносно низький рівень автоматизації в Україні навряд чи призведе найближчим часом до масового зникнення жіночих робочих місць.
3) Гендерний розрив у заробітній платі в Україні більш явно-виражений. Якщо середньосвітовий показник становить 16%, то українські жінки отримують менше за чоловіків на 25%.
Бажане й здійсненне
Усвідомлення глобального характеру гендерної нерівності змушує міжнародну спільноту розробляти заходи по усуненню проявів та причин даного явища. Наведемо деякі заходи, які покликані змінити звичні стереотипи мислення і шаблони поведінки задля розширення професійних можливостей жінок.
1) Здійснення позитивних заходів. Можна розглянути ідею надання переваги жінкам при наймі, навчанні і кар’єрному просуванні за умови рівної кваліфікації. Квотування посад для жінок у керівних органах компаній було запроваджено на рівні закону у деяких країнах. Разом з тим поширеною практикою стало добровільне взяття на себе зобов’язань по однаковому гендерному представництву. Розвиток навичок для жінок має особливе значення. Програми підвищення кваліфікації після декретної відпустки однозначно стануть візитівкою гарних роботодавців.
2) Рівний розподіл батьківських обов’язків. Такі пільги як відпустка по догляду за дитиною мають належати обом батькам. Зараз у світі обговорюється питання, якою має бути відпустка, відведена спеціально для тата (вона існує в 105 країнах, її середня тривалість – 5 днів). Іноді подібна відпустка надається на передаваній основі. Поширеним є твердження про бажаність специфічних умов праці (дистанційна робота, гнучкий графік, банк (накопичення) робочих годин). Однак такі гнучкі режими робочого часу можуть посилити гендерні ролі, особливо якщо ними користуються лише жінки, продовжуючи брати на себе більшість неоплачуваних робіт по догляду за дитиною та домашнім господарством..
3) Розвиток інфраструктури для батьківства. Тягар хатньої роботи досі стримує зайнятість жінок. Розвиток мережі дитячих дошкільних установ дозволить жінкам працювати більш продуктивно. Якщо держава не виконує цю функцію, то бізнес може взяти ініціативу в свої руки, забезпечуючи співробітників такими сервісами.
4) Інклюзивний підхід до навчання. Значення upskilling у сучасному динамічному світі зростає, а форми здобуття знань розширюються. 70% спікерів на публічних заходах - чоловіки. Слід підвищувати видимість жінок у публічному просторі: навіть формування дискусійних панелей з рівним представництвом за статтю має значення. Зміст навчальних програм теж повинен враховувати гендерний компонент.
Участь кожного важлива
Недооцінка ролі жінок на ринку праці має значні негативні наслідки. Опора лише на чоловіків (які в свідомості менеджерів більш схильні займати так звані. проривні позиції) призводить до того, що потенціал решти робочої сили стагнує. Економічні дослідження переконливо довели вигідність жіночої партисипації. Людство за великим рахунком знає, що треба робити для покращення ситуації.
На жаль, гендерна рівність ще не стала реальністю у багатьох країнах світу, й Україна тут не є виключенням. Суспільство, де чоловіки й жінки мають подібні можливості щодо розкриття свого потенціалу очікує нас у майбутньому. Звичайно, хотілося б рухатися до цього майбутнього швидше. Але, не слід забувати, що кожен з нас на своєму рівні може зробити досить багато. Держава здатна і може впроваджувати важливі рішення у сфері зайнятості, а кожен чоловік може допомогти коханій дружині з вихованням дітей. Така допомога є дуже важливою для жінки, вона здатна змінити її життя, додавши сили для здобуття освіти чи побудови вдалої професійної кар’єри.